Біляк Ольга

Люлько Лілія

Східці до народження майстринь

Наша школа є найкраща, тому що ми в ній навчаємося!

Споруда школи є історичною, бо побудована ще в 1905 році земством. Підтвердженням цього є знайдена вчителем Явдокимовим І.М. цеглина, на якій викарбувано рік побудови школи.

Школою керує досвідчений вчитель Дорош Т.В., яка разом з педагогічним колективом створює  сприятливі умови для навчання, виховання та творчого розвитку нам – учням. В школі затишно і весело, бо нас об’єднує бажання  навчатися.

В школі працює творчий колектив вчителів. Маємо династію вчителів: Явдокимов І.М., Явдокимова В.О., Ісаєва О.І., які продовжують справу та традиції своїх батьків.

Цікаво ще тим, що на уроках трудового навчання та образотворчого мистецтва вчителі Левченко Л.О., Омельчук В.В., Явдокимов І.М. навчають нас різним ремеслам. Це дало нам змогу взяти активну участь у яскравому фестивалі-ярмарку виробів народно-ужиткового мистецтва. Ми виставили свої роботи в техніках «квілінг», «витинанки», «об’ємне орігамі», «плетіння гачком», «вироби з паперу», «вироби з природних матеріалів».

Але все ж головні в нашій школі, на нашу думку, це – ми, учні. Хоча ми всі різні за зовнішнім виглядом, рисами характеру, але коли ми ставимо перед собою мету, тоді ми згуртовуємося і досягаємо того чого хочемо. Ми подарували нашій школі багато перемог в районних конкурсах.

Наші випускники, це: вчителі, лікарі, фермери, медсестри, менеджери, продавці, прості робочі - всі ми разом дуже любимо і шануємо свою школу.

Сидорська Олена Юріївна перебуває  на заслуженій відпустці за вислугою років. До виходу на пенсію працювала вчителем початкових класів в Олександрійській гімназії імені Т.Г.Шевченка.

З дитинства бачила гарні рушники, вишиті  гладдю, в оселі бабусі, вишиті хрестиком картини, скатертини, серветки, які вишивала та плела матуся.

Разом із сестрою вчилися у мами плести, вишивати. Захоплювалася виготовленням м’яких іграшок та різних дрібничок.

Під час навчання в педагогічному училищі навчилася плести технікою макраме.

Коли ввійшов у моду бісер, почала плести вироби з цього матеріалу. Найбільше захопила техніка ткацтва бісером. Олена Юріївна на ярмарку показала не тільки готові картини, а й показала майстер-клас по ткацтву цих картин.

В нашому селі є Будинок культури - це єдиний осередок культури, що залишився для нас і наших односельців. Керує ним дуже енергійна і творча людина – Когут Валентина Олександрівна. Ця жінка своїми зусиллями зуміла об’єднати декілька поколінь жителів села, зуміла поширити серед населення культуру, традиції, звичаї українського народу. З легкої руки Валентини Олександрівни в Будинку культури працює багато гуртків, які мають різноманітні напрямки в своїй діяльності: танцювальні, вокальні, народної творчості. Разом з молоддю неодноразово перемагали в районних конкурсах, приймають активну участь не тільки в житті району, але й області.

Валентина Олександрівна власним прикладом надихає молодь, нас – учнів виробляти різні вироби: оберіги, декоративні пляшки, займається технікою «декупаж». Ми завжди допомагаємо Когут В.О. в проведенні різних заходів, відвідуємо різні гуртки. На фестивалі-. ярмарку були присутні наші роботи: ековироби, бутон’єрки, патріотичні оберіги-браслети, вироби з природних матеріалів.

Огнівець Алла Петрівна, ось уже 14 років керує сільською бібліотекою при Будинку культури. Алла Петрівна дуже талановита особистість, вона пише вірші, якими захоплюються як жителі села, так і жителі району, області. Вона друкувалася в таких виданнях як «Злагода», «Зоря», «Бібліотечна Дніпропетровщина».

Алла Петрівна дуже добра господиня, хороша матір, бабуся, зуміла виховати дуже творчих і обдарованих доньок , онуків. Родина дуже пісенна і талановита. Неодноразово займала  І місця в районному фестивалі «Родинне коло». Разом з онукою Вікторією Склемою декілька разів поспіль презентують П’ятихатський район в Петриківці. Має багато нагород  районного та обласного відділів культури.

Зуміла перетворити сільську бібліотеку в райський куточок, де завжди затишно і зручно. Читальний зал зроблений так, що він змінюється відповідно до пір року.

Алла Петрівна виробляє чудові картини з атласних стрічок, технікою «канзаші», а також різні шпильки для волосся, аплікації  з різноманітних матеріалів. Ця талановита жінка є взірцем для молоді.

Родина Левченко брала активну участь в фестивалі-ярмарку виробів народно-ужиткового мистецтва. Левченко Любов Олександрівна працює вчителем у Жовтянській ЗШ І-ІІ ступенів - це творча людина, яка вміє передавати іншим свій досвід володіння кількома техніками ужиткового мистецтва. Любов Олександрівна берегиня - родинного вогнища, яка привила любов до прикладного мистецтва своїм двом донькам. Вона володіє техніками «плетіння гачком», «плетіння спицями», «витинанкою», «квілінг». Дуже любить квіти.

Старша донька Юлія гарно співає, декламує,  малює, має організаторські здібності. За чотири роки навчання в коледжі була незмінною ведучою різноманітних заходів, за що відзначена званням «Лауреат обласного фестивалю «студентська весна»». Любить творити руками різні речі, серед них картини з різноманітних матеріалів, виробляє різні прикраси (обідки, шпильки, гребінці) для волосся в техніці «канзаші-цунамі», володіє техніками «плетіння гачком та спицями», технікою «квілінг» виготовляє вітальні листівки, а також техніками «агурамі», «арігамі».

Молодша донечка Аліна є курсантом Криворізького авіаційного коледжу, але не дивлячись на велику зайнятість, знаходить час для заняття творчою працею. Любить виробляти вироби з природних та підручних матеріалів, паперу. Володіє техніками «плетіння гачком та спицями», «арігамі».

Родина є прикладом здорового, творчого способу життя і надихає наших односельців завжди рухатися вперед і не зупинятись.

Лучко Світлана Леонідівна працює художнім керівником в Будинку культури. Ця тендітна жінка має багато талантів: пісенний,організаторський, декламує вірші. На фестиваль-ярмарок Світлана Леонідівна надала багато своїх робіт, серед них ляльки-мотанки, картини вишиті атласними стрічками, ікони вишиті бісером, патріотичні обереги, вироби з паперу та природних матеріалів. Веде гурток «Оберег», де вчить молодь різним ремеслам. ЇЇ родина завдячує своїй матусі за гарний одяг, плетений гачком. Лучко С.Л. є взірцем для розвитку творчих здібностей молоді нашого села.

Кунашенко Тамара Володимирівна – це людина , яка зуміла вистояти в тяжкі моменти свого життя. Втративши чоловіка, не впала в розпач, а всю свою силу і енергію направила на виховання двох чудових дітей Наталочки та Дмитра. Зуміла їх виховати гідними  громадянами України, вивчити, а як нагороду отримала прекрасних онуків. Життя в селі вимагає багато часу для роботи по господарству, на городі, але не дивлячись на велику зайнятість, Тамара Володимирівна полюбляє займатися улюбленими справами. Талановита людина, талановиті руки. Вміє робити дуже гарні зачіски дівчаткам, використовуючи техніку плетіння різними косами. Не одна дівчинка на своєму випускному балі в нашій школі мала зачіску від Тамари Володимирівни.

Але найкраще в неї виходить, на її думку, це вишивання хрестом і гладдю. Вона вишила багато гарних рушників, в тому числі і весільні для своїх дітей, а також ікони та картини. ЇЇ роботами милуються не тільки рідні , але й ми її односельці.

 Автор фото: Огнівець А. П.

Географічні диктанти:

6 клаc

1.     Чи правильним є твердження, що ми живемо на дні глибокого повітряного океану?

2.     Якою силою атмосфера утримується біля поверхні Землі?

3.     Як називається найбільш близький до земної поверхні шар атмосфери?

4.     Як відомо, атмосфера – це суміш газів. На який газ припадає найбільша частка? Яка?

5.     Як змінюється температура повітря з висотою?

6.     Чому для вимірювання температури повітря термометр установлюють у захищеному від Сонця місці?

7.     Що нагріває повітря: сонячні промені чи земна поверхня?

8.     Коли протягом доби температура повітря найнижча?

9.     Як обчислюється середня добова температура повітря?

10.   Завдяки чому атмосферне повітря перебуває в постійному русі?

11.     Коли протягом доби температура повітря найвища?

12.     Як обчислюється річна амплітуда температури повітря?

7 клас

1.     Чому дорівнює площа Австралії? У скільки разів вона менша за Африку?

2.     Які крайні північна та південна точки Австралії?

3.     Яка велика затока омиває материк із півночі?

4.     Чи правильним є твердження, що Південний тропік перетинає Австралію майже посередині?

5.     Які крайні західна та східна точки Австралії?

6.     Яка велика затока омиває материк із півдня?

7.     Яке місце за площею посідає Австралія серед інших материків?

8.     Коли Дж. Кук відкрив східні береги Австралії?

9.     Яка тектонічна структура лежить в основі Австралії?

10. Як називаються гори на сході Австралії?

11.  Які паливні корисні копалини є в Австралії?

12.  Як називається найвища частина гір, яка її найвища точка?

8 клас

1. Як називаються природні водойми з уповільненим стоком або безстічні?

2 . Які типи озер утворилися в річкових долинах?

3. Який лиман України із запропонованих переліку є найбільшим за площею: Тилігульський, Молочний, Дністровський?

4 Озера якого типу утворилися у карах?

5. До якого типу боліт за живлення належать 90 % боліт України?

6. Яке водосховище в Україні є найбільшим за площею водного дзеркала?

7. Озера якого типу утворилися  у кратерах згаслих вулканів?

8. Для якої низовини характерна найбільша заболоченість території в Україні?

9. Який канал  починається від Каховського водосховища і закінчується в місті Керчі?

10. У яких частинах країни найвищий показник водозабезпеченості?

11. У яких частинах України запаси водних ресурсів найменші?

12. Який приклад артезіанського басейна в південній частині України  ви можете назвати?

9 клас

1.     До складу якого комплексу входить легка промисловість?

2.     Яку групу товарів виробляє легка промисловість?

3.     Які типи власної сировини для легкої промисловості України ви можете назвати?

4.     Що означає поняття «ткацтво»?

5.     Які галузі господарства використовують продукцію легкої промисловості? (Навести три приклади).

6.     Що означає поняття «прядіння»?

7.     Які чинники розміщення легкої промисловості є головними?

8.     Чому саме в Одесі працює джутова фабрика? Що вона виробляє?

9.     Яка область була центром художніх промислів, особливо ткацтва та гончарства у Східній Україні?

10.                       Яка область була та залишається центром народних промислів, особливо різьблення на деревині, у Західній Україні?

11.                        Якими є головні проблеми легкої промисловості України?

12.                        Які є перспективи розвитку легкої промисловості України?

1                        

                                              7 кадрів "Первоцвіти"                                                   

    Люлько Лілія

Бігун Вікторія

Адоніс весняний

Багаторічна рослина 10-40 см заввишки. Листки багаторазово перисторозсічені. Квітки поодинокі, великі (4-4,5 см у діаметрі); листочків оцвітини 12-20, вони яскраво –жовті, видовжено яйцеподібні. Тичинок і маточок багато. Плід – багатогорішок. Цвіте в квітні –травні. Росте у степах, на степових схилах у лісостеповій і степовій зонах, на яйлах у Криму. Зрідка трапляється на степових схилах у Прикарпатті, Розточчі, Опіллі й на півдні Полісся.

Латинська  назва утворена від імені міфічного бога сонця Адона або пов’язана з ім’ям міфічного юнака – красеня Адоніса, до якого була дуже прихильна давньогрецька богиня Афродіта, та латинського слова «весняний». В Україні адоніс ще називають горицвітом, що, очевидно, характеризує особливості цвітіння рослини.

Горицвіт – декоративна і лікарська рослина. Якщо у погожу весняну днину вам пощастить натрапити на місцину, де квітує адоніс, ви запам’ятаєте цю мить надовго: його квітки палахкотять, як золотисте сонячне сяйво. А таке ніколи не забувається! За красу рослину введено в культуру ще у ХVІ ст, а в  ХІХ ст вона застосовується в офіційній медицині для лікування хвороб серця. Природні запаси адоніса незначні, тому його занесено до Червоної книги України.

В Україні – 6 видів адонісу.

       

Проліска дволиста

Справжньою окрасою весняного лісу є проліска дволиста, її ніжно-лілові квітки розпускаються наприкінці березня або на самому початку квітня. Довгасто-еліптичні пелюстки 6-10 мм завдовжки. Квітки зібрані в 2-10-квіткове суцвіття - китицю. Листків 2, зрідка 3, широколінійні, до 12 см завдовжки, розвиваються разом із квітками. Спрямовані в гору квітки розташовані на довгих, прямих, трохи відхилених квітконіжках. Тичинки вільні, однакової довжини з маточкою, їх  шість. Плід  - коробочка. Насінини мають маслянисті придатки, що приваблюють комах, які їх розтягують.

     Ця багаторічна рослина зазвичай росте в Правобережному Лісостепу, Закарпатті, Карпатах; у Гірському Криму, Лівобережному Лісостепу і на Поліссі зустрічається рідше.

Назва утворена від грецького слова «розділяти» (луски цибулини легко розділяються) і латинських слів, що означають «два листки».

Площі, що займає проліска дволиста щорічно зменшується, оскільки населення безжально знищує ці прекрасні провісники весни, збираючи рослини на букети.

       

 Проліска сибірська

У світлому лісі або серед чагарників рано навесні синіють ділянки квітучої проліски сибірської. Від яйцеподібної цибулини відходить до чотирьох сплющених квітконосних стебел і 2 або 4 широколінійні листки. На початку розвитку рослини листки щільно стулені і обгортають квітконоси. Верхівки листків утворюють ковпачок, що проходить крізь сніг і торішнє листя, оберігаючи таким чином ніжне суцвіття. На стеблі буває 1-4 ніжно - блакитні, пониклі квітки. Плід – коробочка. На час дозрівання насіння квітконоси полягають. Рослини добре розповсюджуються самосівом і цибулинами. Запилюються комахами. Цвіте проліска з другої половини березня. На початку літа після відмирання листків рослина переходить у стан спокою. Восени в цибулині починають розвиватися квітконосні пагони, а протягом зими під снігом формуються бутони. Багаторічна рослина, до 20 см заввишки.

Росте переважно в Лісостепу і Степу на Лівобережжі і в Криму.

Проліску сибірську, як і попередній вид, вирощують у культурі. Розмножують цибулинами і насінням.

       

 Шафран Гейфелів

У березні з’являються великі квітки шафрану Гейфелевого, фіолетові, жовті, рідше білі, з темними плямами на кінці пелюсток. Жовтогарячі пиляки і приймочки, що перевищують тичинки, надзвичайно прикрашають квітку, яка розкривається тільки на сонці. Квітки на короткій квітконіжці, лійкоподібні, з дуже довгою трубкою і відгином із шести часток. Стебло дуже вкорочене. Тому здається, що листки і квітки виходять безпосередньо з бульбоцибулини. Комах рослина приваблює не тільки солодким нектаром і яскравим забарвленням. А й ніжним ароматом. Квітки легко самозапилюються, це гарантує утворення плодів і під час несприятливих для появи комах погодних умов навесні. Вузькі лінійно-ланцетні листки під час цвітіння майже непомітні. Плід – коробочка з великою кількістю насіння. Рослина багаторічна.

Росте в лісах, на степових схилах і гірських луках у Карпатах, іноді трапляється в Західному Лісостепу.

У західних районах України шафран Гейфелів перебуває на межі зникнення. Його занесено до Червоної книги України
       Легенда розповідає про те, що житель Олімпу бог Гермес якось раз, змагаючись зі своїм другом Кроком, випадково вбив його. Оплакуючи, Гермес перетворив краплі його крові в прекрасні квіти Крокуси – такі ж красиві, яким був його друг.

      Згідно з іншою версією, Крокус був закоханий у німфу, і вони ніколи не розлучалися. Коли богам набридло спостерігати за ними, вони перетворили німфу в кущ, а юнака – в прекрасну рослину, яке згодом стало називатися шафраном.

       

 Гіацинт

Налічує до 30 видів, поширених у Південній Європі, Азії та Північній Африці. Названий так на честь легендарного героя давньогрецького епосу.

Квітка ця – подарунок Малої Азії, а назва її у перекладі з грецької означає «квітка дощів», оскільки на батьківщині вона починає розпускатися якраз із настанням теплих весняних дощів.

Але давньогрецькі легенди висліджують цю назву від Гіацинта, чарівного сина спартанського царя Аміклада й музи історії та епосу – Кліо, з котрими пов’язується й саме походження цієї квітки.

Є ще грецька легенда про походження гіацинта. Вона пов’язує назву з ім’ям знаменитого героя троянської війни – Аякса.

Гіацинти – цибулинні багаторічні трави. Цибулина – від 6 см в діаметрі, тверда, складається з м’ясистих 16-20 запасаючих лусочок, та щільно з’єднаних покривних лусок. Стебло є продовження основи рослини. Листя пряме, загострене, широколінійне, ясно-зелене, за довжиною рівне стеблу або трохи коротше, на поверхні землі утворює розетку. Плід – м’ясиста, соковита коробочка з трьома відділеннями, у яких міститься насіння.

Квітне гіацинт у квітні  - на початку травня (цвітіння триває 20-25 днів, а в теплішу погоду скорочується до 10-14 днів).

Гіацинти не переносять застій води.

    

    Нарцис

Поширений по всій Україні.

Жодна інша квітка за винятком троянди, так не оспівана поетами, як ця. Сам Магомет сказав про неї: «У кого дві хлібини – нехай продасть одну, щоб купити нарцис, бо хліб – пожива для тіла, а нарцис – пожива для душі». А перський цар Кір дав йому визначення: «безсмертної краси – творіння насолоди». Краса і витонченість квітки викликають палке захоплення нею, але водночас своєю популярністю вона завдячує широковідомому міфові, який виник ще у глибоку давнину й перетворив її власне ім’я на узагальнене. Так, назвати когось «нарцисом» - це сказати, що то самозакохана людина.

        Нарцис забезпечений щільними цибулинами і стрічкоподібним листям різної ширини в кількості 2-4. Листя нарциса прикореневе, лінійне, зростають раніше, ніж квітконіжки. Стебла безлисті, сплюснуті або круглі, одягнені плівковою поволокою, квітка сидить на вершині стебла. Цибулини різних видів нарцисів мають різну форму: загострену, овальну, круглу, яйцевидну. В деяких видів цибулини утворюють гніздо: на одному донцеві декілька цибулин, обгорнутих забарвленими лусками. Нове коріння цибулин виростають щороку після відмирання старих, життя коренів триває до десяти місяців. Плід – тригранна коробочка з насінням. Рослини, як правило, невисокі – 10-50 см. Придатні для вирощування в саду, так і в якості кімнатних рослин. Цвітуть нарциси в квітні-травні. 

  Царська корона

          Квітка царська корона відомий і під іншою назвою - Рябчик Імператорський. Помаранчево-коричневі чи жовті дзвіночки вінчає корона із соковитого  зеленого листя. Рослина цвіте разом з тюльпанами і нарцисами, будучи гордістю господарів на їх дачних клумбах.  Царська корона належить до сімейства лілійних. Її добре знають в північній півкулі. Вона зустрічається також і в Азії, і в Північній Америці, і на середземноморської території.
            У Європі відома легенда про походження царської корони. Нібито ця квітка цвіла в Гефсиманському саду в ту пору, коли Ісуса Христа заарештовували через зраду Юди. Його дзвіночки були сніжно-білого кольору і не звисали, а росли вгору. Коли Христос пішов молитися, залишивши своїх учнів, всі навколишні квіти схилили свої голівки до самої землі. І тільки царська корона продовжувала триматися прямо. Коли Христа вели під арешт, він глянув на квітку. У погляді його було стільки смутку, що царська корона не витримала і схилила свої квітки. Пелюстки її забарвилися фарбою сорому, дзвіночки навічно схилилися і більше ніколи не розпрямлялися.

 Квітка царська корона — багаторічна цибулинна рослина, яка може виростати до 1,5 метра. Цибулина у нього велика і складається з декількох зрослих м’ясистих лусок. Частина з них у своїх пазухах несе бруньки, які при сприятливих умовах зможуть розвинутися в нові цибулинки-дітки. З цибулини навесні виростає надземна частина – стебло, з вузьколінійними або довгасто-ланцетними листками шириною до 10 і довжиною до 20 см. В умовах середньої смуги, до початку травня, при сприятливих погодних умовах рябчик імператорський виростає до 1-1,5 метра і зацвітає. Після травневого цвітіння, вже в самому початку літа, надземна частина цієї квітки висихає, а цибулина «засинає». В кінці літа – початку осені цибулина прокидається, починає нарощувати коріння і формує пагони для наступного року, після чого знову «засинає» на всю зиму.

Фото Левченко Юлії

7 кадрів: «Сьоме диво України. о. Хортиця»

Фьодоров Дмитро

Петров Сергій

     Унікальний природний та історичний комплекс. о. Хортиця – найбільший острів на Дніпрі у районі міста Запоріжжя. 

     Хортиця витягнута із північого-заходу на південний-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га .

      Завдяки стратегічному розташуванню Хортиця мала багате історичне минуле. Хортиця відіграла чималу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків.

       1965 року острів став державним історико-культурним заповідником, в якому передбачено створити музейний комплекс, присвячений історії запорозького козацтва. А в 1994 році, острів отримав статус Національного.

     Існує дуже багато версій походження назви острова, втім більшість дослідників виводять назву від тюрксько-половецького «орт», «орта», що означає «середній» (посеред Дніпра).

     Хортиця являє собою частину Українського кристалічного щита. Долина Дніпра в районі Хортиці є єдиною збереженою ділянкою порожистої частини ріки. До будівництва Дніпрогесу русло Дніпра перетинало дев'ять порогів. Безпосередньо біля о. Хортиці не було порогів, але збережені скельні острови й скельні структури в північній частині острова мають характерні для порогів особливості. Хортиця й прилеглі до неї острови оголошені геологічним заказником «Дніпровські Пороги».

     Геологічною основою острова служать докембрійські породи віком близько 2,5 млн років, у першу чергу — граніти, покриті шаром більш молодих осадових порід. У північній частині Хортиці над берегом піднімаються скелі заввишки 40—50 м, що спадають до півдня.

     Флора Хортиці нараховує понад 1000 видів вищих рослин, з яких 15% є ендеміками. На острові стикаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові й хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореним могутньою рікою, рослинні угруповання істотно відрізняються від материкових.

     На території острова — велика кількість означених пам'яток історії й археології. Десятки будинків відпочинку, санаторіїв, туристичних баз. Пісчані пляжі. Смерекові й листяні ліси. Унікальні плавні на півдні.

     2007 року на Хортиці було розбудовано комплекс «Запорозька січ». Частина будівель була створена як декорація до багатосерійного фільму «Тарас Бульба» режисера В. Бортко. На території комплексу відтворено козацькі курені, гострокіл та оборонну вежу. Збудовано невелику триверху дерев'яну церкву, присвячену Покрові Богородиці. Комплекс відкрито для відвідувачів,      передбачене екскурсійне обслуговування.

     На Хортиці в мініатюрі представлені зразки усіх ландшафтних зон України – це плавневі ліси та луки, справжні та петрофітні степи, скелясті відслоєння гранітів, балки, нагорні діброви, висячі болота, озерні комплекси. Наслідком різноманітності природних комплексів стало надзвичайне видове багатство рослинного й тваринного світу острова. На ньому понад тисяча видів рослин, шість сотень видів комах, дві сотні видів птахів, два десятки видів ссавців. Червонокнижними серед них є 28 видів вищих судинних рослин, 34 види комах, 33 види птахів, 1 вид плазунів та 1 вид ссавців. А рослинний світ хортицьких степів не має рівних в Україні. Кількість видів рослин, що знайшли собі прихисток на прадавніх степових ділянках, перевищує 600 видів (для порівняння, в Асканійському степу близько 600 видів рослин, у Хомутівському – 528, на Кам’яних Могилах – 460, на Михайлівський цілині – 490).

    Музей історії запорізького козацтва національного заповідника «Хортиця» відкритий 14 жовтня 1983 року як Музей історії м. Запоріжжя. Протягом кінця 80-х — початку 90-х рр. ХХ ст., на хвилі національного піднесення та проголошення незалежності України, заклад перепрофільовано в Музей історії запорозького козацтва.   

     Поруч з музеєм великий курган (його видно з греблі). Цей курган, як стверджують деякі історики — скіфське поховання. Музей, присвячений історії українського козацтва, звідки відкривається найбільший мальовничий вид на греблю ДніпроГЕСу.

  На сьогоднішній день в музеї зібрано понад 32 тис. музейних предметів.

Експозиційна площа музею становить 1600 кв. м. У музеї постійно відкриті для огляду експозиція та три діорами: «Битва київського князя Святослава» (перед якою представлений унікальний меч каролінгського типу широко відомий як «Меч Святослава» знайдений в 2011 р. біля о. Хортиця), «Військова рада на Січі», «Визволення міста Запоріжжя». Виставки присвячені історії запорозького козацтва.

В структурі Національного заповідника “Хортиця” існують єдиний в своєму роді Музей історії запорозького козацтва; реконструкція столиці Вольностей Війська Запорозького Низового - історико-культурний комплекс “Запорозька Січ”; меморіально-туристичний комплекс “Протовче”, відвідавши, який можна побачити залишки Великого лугу Запорозького, помилуватись озерами вкритими білим лататтям, жовтими глечиками, рогозою, очеретом, комиш, осока, ірис, водяний горіх.; справжні та реконструйовані кургани та музей кам’яних виробів під відкритим небом –лапідарій на території меморіально-туристичного комплексу “Скіфський стан” (“Зорова могила”). Але головною цінністю Хортиці – є сама Хортиця, її неповторна природа, багата історія, чудова енергетика. 

     В різні часи на Хортиці побували Тарас Шевченко, Іван Бунін, Ілля Рєпін.

     Про вражаючу красу Національного заповідника «Хортиця» - ходять багато легенд. Відвідайте о. Хортицю, і Ви побачите на власні очі – історія ближче ніж Ви думали!

Фото Левченко Аліни